Каталог файлов

Система дихальних вправ та ігор  

 Від  нашого дихання залежить наше здоров'я. Частота й глибина вдихів та видихів впливають на вci функції організму. Процес дихання нерозривно пов'язаний iз кровообігом, з обміном речовин та енергії в opraнізмі, а також iз важливими функціями — сном, пам'яттю, емоційним тонусом, працездатністю, фізюлопчними резервами організму, його адаптивною здатністю. Отже, дихання — основа нашого життя та здоров'я, найважливіша функція i потреба організму.

Учений В. Сухарев зазначає: розум керує почуттями, а дихання керує розумом. Людині, як i всім живим істотам стверджує дослідник, на її bik "відпущено" певну кількість дихань. Ось чому часте й неглибоке дихання скорочує тривалість життя, ослаблює організм i спричинює piзнi хвороби.

У дихальному npoueci умовно виділяють зовнішнє ди­хання (легеневе, газообмін між атмосферою та клітинами) i внутрішнє, тканинне, дихання (окислювальні процеси в клітинах).

Отож можна стверджувати, що в нашому opraнізмi че­рез кров i легеневу тканину відбувається постійний газообмін мiж клітинами тіла й атмосферою. Легенева тка­нина — то немовби "друга шкіра", яка захищає клітини від шкідливої, токсичної дії високих концентрацій атмо­сферного кисню.

Діти дошкільного вікy, певна piч, не знають, як пра­вильно дихати, позаяк не знайомі з механізмом цього процесу. Багатогранний процес дихання грунтується на поглинанні кисню з довкіля й на виділенні вуглецю. Однак з організму виводиться лише частина витвореного в ньому вуглецю. 1нша частина цього газу не лише не виводиться, а, навпаки, ^иоберігається" організмом як одна з найважливіших складових обміну.

У легенях людини, за нормою, має міститися 6 % вуг­лецю. Під час глибокого дихання з легенів виділяється більша кількість його, ніж потрібно, й на тлі вуглецевого дефщиту розвивається кисневе голодування всього організму.

Ліквідувати дефіцит вуглецю в організмі й водночас уникнути пов'язаних iз цим різних поб1чних ефектів мож­на лише за допомогою систематичного тренування: коли ми довільно зменшуемо обсяг повітря, яке вдихається.

Дихання е своєрідним ключем до прихованого життя нашого тіла. У людини, яка спеціально не тренувала органи дихання, можливі два види дихання — грудне та діафрагмове. Грудне дихання — результат довільного руху реберної частини груднини, надто її ropішнього відділу, що керується вегетативною нервовою системою. Під час вдиху груднина розширюється, а під час видиху стискається.

Напружений cnoci6 дихання спричинює piзнi захворювання голосових i дихальних opraнів. Чимало дітей, яю використовують цей cnoci6, дихають відкритим ротом.

Діафрагмове дихання часом називають черевним. Ко­ли діафрагма (широкі м'язи, які відокремлюють серце й легені від черевної порожнини) скорочується, рухаючись донизу, повітря всмоктується в легені (вдих). А коли діафрагма піднімається, повітря виходить iз них (видих). Змінний рух діафрагми створює певні рухи черевних op­raнів i змінює тиск усередині черевної порожнини. Завдяки цьому в ній стимулюються циркуляція кровi, а також перистальтика, однією з функцій якої є виведення з організму токсичних речовин. За діафрагмового дихання (спокійного) кров оптимально насичується киснем: по­вітря, проходячи в середні та нижні частини легенів, ма­ксимально вентилює їх. Дитина завдяки такому диханню заспокоюється, у неї врівноважуються процеси збудження та гальмування.

♦ Для розвитку діафрагмового дихання найбільш зручне положення лежачи на підлозі чи килимку. Дітям пропонують зробити довгий діафрагмовий вдих носом, потім такий самий повільний видих, якомога більший.

Техніку дихальних вправ можна засвоювати також у положенні сидячи на стільці, стоячи на підлозі й під час руху. Тренувати діафрагмове дихання бажано доти, до­ки дітии caмi не контролюватимуть своє дихання.

♦ Важливо вчити дитину вдихати повітря через ніс, а видихати через рот. Учені й практики давно завважили, що діти й доросл, які не дихають носом, відстають у розумовому розвитку, мають слабшу пам'ять, у них знижені життеві процеси.

Д1тей вчать дихати тихо: не слід вдихати занадто багато повітря й не видихати його цілком. Видих має бути природним, без зусиль.

♦ Певний оздоровчий ефект дає дихання правою та лівою ноздрею, різне за своїми функціями. Дихання лівою ноздрею заспокоює дитину, а дихання правою, навпаки, збуджує. Щопівтори-дві години в неї переважно дихає то права, то ліва половина носа, регулярно змінюючи одна одну. Коли ж цей механізм порушується, в організмi з'являються відиилення від норми у nepe6iry фізіолопчних процесів. Отож важливо, щоб у дитини були чистими обидва носові проходи. Досягти цього допоможуть npocтi вправи: промивання носа морською водою (або підсоленою) i змінне дихання.

♦ Особливим видом дихального рефлексу є позіхання як важлива емоційна вправа. Позіхання — неусвідомлений акт, однак його легко викликати свідомо, якщо ши­роко відкрити рота й утримати його в такому положенні певний час. В акті позіхання беруть участь м'язи ротової порожнини, обличчя та шиї; їхня напруга пришвидшує кровоплин у судинах голови. Після напруження м'язи розслаблюються, що також дуже важливо.

Отже, позіхання підвищує тонус організму, поліпшує кровопостачання серця та легенів.

 Пам'ятка для навчання дітей правильного дихання:

  навчатись у прибраній, сухій і провітреній кімнаті;

 виконувати дихальні вправи до приймання їжі;

 проводити заняття у вільному одязі;

 не перевтомлювати молодших дітей;

 дозувати кількість і темп виконання вправ.